середу, 5 вересня 2012 р.

Знову вони, безликі і з словами...


Не знаю як сюди можна додати мр3 файл. Вірш, що став піснею. Вірш відболений і віджитий. Такий, що відбувся чи відбувається чи ще буде колись і когось, а чи є... Люблю його... вірш

Самотність
Самотність на колір біла,
Така, як стіни палати.
Ти чуєш, як плачуть крила
У птаха, що вмів літати?...


Самотність на колір сіра,
Така, як очі асфальту.
Ти бачиш: зривають пір’я
Із птаха, що вмів літати?..

Самотність на колір чорна.
І в ній наче у домовині...
І що тепер стало з птахом,
Що очі мав як... у людини?.. 

Самотність – вона прозора
І ти вже на дні плящини.
Ти бачиш нитки узору
Душі, що у людини...
осінь 1999р.Б.

Вірші
Знову вони, безликі і з словами
Впадають в відчай і шукають рим
я б їм налила кави і з вершками
Та до вподоби їм чомусь полин

Я б їм пісні співала й танцювала
До ранку, до знемоги, навмання
Та не потрібні танці їм і кава
Вони, наче, побите кошеня

Прийдуть сюди і м*явкають про втому
Про біль, про сльози, щось про почуття
І серце повертається до дому...
руїни... тиша... вІрші і сміття...

Жінка усього лиш

Я не можу стабільно лишатись прозора і ніжна
Цілувати дроти телефонної лінії меж
Я можливо якась
(не Якась)
Я усього лиш жінка
Я буваю слабка
за найвищими рівнями веж
Я скрутилась в клубочок, залізла під ковдру і плачу
Чи зворушить мене телефонно розмірений звук?
Я сьогодні - маленький скуйовджений болю калачик
Що боїться чужих заборонених дотиків рук
Я втомилася бути свята... на іконах страждання
Я напитися хочу з джерел що дарують життя
Телефонні дроти поскривлялися в знаки питання
Я скутилась в клубочок...
Світ мовчить
І мовчу в ньому я...



2 коментарі:

Популярні публікації